Вебсервер на чипі від вейпа: хостинг із 3 КБ оперативної пам’яті

Ідея

Інженер Богдан Іонеску (BogdanTheGeek) створив повноцінний вебсервер на базі мікроконтролера, який він витягнув із одноразового вейпа. Так, того самого - з ринку електронних сигарет. Це не просто технічний жарт, а реально діючий проект, який демонструє межі можливого у світі мікроелектроніки.

Що всередині вейпа?

Серцем вейпа виявився мікроконтролер PUYA PY32C642 на базі ядра ARM Cortex-M0+ із наступними характеристиками:

• 24 КБ флеш-пам’яті
• 3 КБ оперативної пам’яті
• 24 МГц частота ядра
• Відсутність підтримки Wi-Fi чи Ethernet

Незважаючи на це, пристрій підтримує semihosting - спосіб, за допомогою якого мікроконтролер може «спілкуватися» з комп’ютером через USB-налагоджувач. Саме це стало «вікном у мережу».

Як вейп вийшов в Інтернет?

Щоб підключити цей чип до мережі, автор використав SLIP (Serial Line Internet Protocol) — старий мережевий протокол, який дозволяє передавати IP-пакети через послідовний порт. Linux (а з невеликим налаштуванням — і macOS) підтримують SLIP. Через pyOCD та socat створено віртуальний серійний порт, який забезпечує підключення до TCP/IP-стека.

Для самого вебсервера використано uIP — легкий IP-стек з прикладом мікроскопічного HTTP-сервера.

Оптимізація - швидкість

Початкові результати були жахливими:

• Ping - 1,5 секунди
• 50% пакетів губились
• Сторінка вантажилась понад 20 секунд

Але після оптимізації:

• Введено буфер обміну та пакетну передачу даних
• Зменшено навантаження на semihosting
• Ping - 20 мс
• Сторінка - 160 мс

Використано лише ~45% ОЗП і ~21% флеш-пам’яті.

Що можна розмістити?

Звісно, про розміщення React чи WordPress тут не йдеться. Проте:

• 20 КБ пам’яті вистачає для статичних сторінок, наприклад, особистого блогу
• Вебсервер також має JSON API - можна отримати унікальний ID мікроконтролера або кількість запитів з моменту останнього перезавантаження

Цей вейп не просто сервер, а ще й міні-хостинг для geek-проектів.

Відкритий код

Богдан виклав проект на GitHub - будь-хто може повторити досвід, адаптувати код чи використати його для навчання. Це чудовий приклад, як із мінімальних ресурсів можна створити повноцінну, хоч і крихітну, систему.

Висновок

• Мікроконтролер із вейпа перетворився на діючий вебсервер
• Без Wi-Fi, без Ethernet - лише через USB та старі протоколи
• Мінімум заліза - максимум уяви

Хочеш побачити, як це виглядає? Автор запустив сайт прямо на вейпі (посилання доступне через Web Archive, бо проєкт часто перевантажений запитами).