Колись усе знала лише Вікіпедія

Було таке прекрасне, трохи наївне час — епоха, коли все знала лише Вікіпедія. Ми писали реферати, готувалися до іспитів, сперечалися з друзями — і завжди відповідь була одна: «зараз гляну у Вікіпедії».

І не важливо, був це 2008 чи 2015 рік — Вікіпедія тоді здавалася справжнім порталом знань, безмежною бібліотекою, де будь-яке питання мало свою сторінку. Вона була нашим учителем, довідником і навіть джерелом натхнення.

Тоді ще не було штучного інтелекту, чат-ботів чи десятків платформ для швидких відповідей. Google тільки навчався розуміти нас, але відповіді завжди давала саме Вікіпедія.

Прорив, що змінив усе

Вікіпедія стала справжньою революцією — знання вперше стали по-справжньому вільними. Не потрібно було шукати енциклопедії, книжки чи платні ресурси — усе було у кількох кліках.

І головне — її писали люди, не корпорації, не штучний інтелект. Кожен міг додати частинку своїх знань, виправити помилку або створити статтю, якої ще не існувало. Це був час віри у спільноту — коли інтернет здавався місцем добра, де люди працюють разом заради правди.

Але кожен мав свою правду

Та саме людський фактор став і найбільшою слабкістю Вікіпедії. Здавалося б, це — сила демократії знань. Але згодом виявилося, що демократія — не завжди синонім до істини.

Для кожної країни, для кожної культури — писалася своя версія історії. Події, війни, постаті — усе трактувалося по-різному. Інколи достатньо було кількох активних редакторів, щоб переписати історію у власному ключі.

Те, що в одній країні називали «визволенням», в іншій було «окупацією». Те, що для одних — герой, для інших — ворог.

І Вікіпедія, хоч і намагалася залишатись нейтральною, перетворилася на дзеркало людських поглядів, а не фактів.

Чому Вікіпедія відходить на другий план

Сьогодні світ змінився. Ми вже не шукаємо «статті», ми запитуємо ChatGPT, Perplexity, Grok чи Gemini. Штучний інтелект тепер не просто показує сторінки — він підсумовує, аналізує, порівнює.

AI відповідає за секунди, говорить зрозумілою мовою, і навіть пояснює складні речі просто. На тлі цього Вікіпедія здається повільною, перевантаженою текстом і суперечками у коментарях.

Її дух енциклопедії залишився, але епоха безмежного редагування поступово відходить. На зміну прийшли системи, де знання структурує не людина, а алгоритм.

І тепер, коли Grokipedia — відповідь Ілона Маска на Вікіпедію, а інші компанії створюють «штучні енциклопедії», Вікіпедія ризикує стати символом минулого — як старі бібліотеки, у яких усе ще пахне папером і часом.

Висновок

Колись ми вірили, що знання належать усім. Вікіпедія довела це, подарувавши людству відкритий доступ до інформації.

Але тепер, коли штучний інтелект бере на себе роль автора, редактора й критика, ми опиняємося на межі нової епохи — епохи алгоритмічної правди.

І, можливо, через кілька років ми будемо згадувати Вікіпедію так само, як колись згадували Britannica — з теплом, ностальгією й відчуттям, що тоді інтернет ще був людяним.